DEATH FOR LIFE / Смерть заради життя

Genre: Black Comedy / Absurd Drama

Format: Short Film, Monologue Scene

Location: Beneath a lone streetlamp, on a wet street, in light drizzle

EXT. CITY STREET – NIGHT

Wet asphalt gleams under the solitary streetlamp.

Silhouettes of houses stretch into the distance along winding cobbled streets.

Light drizzle falls.

The MAIN CHARACTER stands under the lamp, head lowered.

He lifts his face into the light; water streams down his cheeks, but it’s unclear if it is only rain.

He speaks to the PEST CONTROL AGENT, who holds a case and an umbrella.

MAIN CHARACTER

The situation is… a bit complicated. But I’ll try to explain.

I am in love with a lizard.

(Remembering fondly)

I liked her cold embraces… and her quick tongue.

(Pause. Rain runs down his face and drips from his chin,

but it doesn’t bother him.)

Of course, we argued. Mostly about her tail.

I (slightly ashamed) wanted to touch it…

and she was afraid she might drop it by accident.

(Sad laugh)

Such nonsense…

(Serious)

Once, after one of these arguments, I went to the pub… and got drunk.

And… I slept with a May beetle.

(Regretful, but controlled)

Probably to spite her, my lizard.

But the beetle got pregnant.

And, as a decent person, I took responsibility for the little larvae.

(He flicks the raindrops from his hand.)

Then May found out about my relationship with the lizard.

(Warming up)

She lost it.

She called me a traitor.

Screamed that lizards are killers and sadists,

that they enjoy the crunch of shells.

That all lizards must die, as God’s mistake,

the worst of creatures.

Something like that.

But my love for the lizard never went away.

I answered: “We are all sadists and killers.

We eat death for breakfast, lunch and dinner.

Humans kill simply because commanders they’ve never even seen

decide whose cock is bigger.”

The beetle didn’t listen.

She screamed that I must choose —

Who would be my family,

And who must vanish forever.

(The word “vanish” triggers a quiet storm of emotions in him.)

(He leans slightly towards the agent,

as if sharing a secret.

The lamp’s shadow slides across the wet asphalt.)

(With 4-second pauses)

That’s why I’m here.

To break this triangle.

To order death… for the sake of life.

AGENT

(Without empathy, like someone who hears this sort of story three times a day)

I understand… erm… the complexity of the situation.

But who exactly needs to be… exterminated?

The main character silently hands him a folded piece of paper.

The Agent opens it.

On the paper — a photo of the MAIN CHARACTER and a will:

“Leave the body by the old oak on the riverbank,

so that even in death I can fulfil my parental duties.”

СМЕРТЬ ЗАРАДИ ЖИТТЯ

Короткометражний сценарій

Автор: Костянтин Козлов

Жанр: Чорна комедія / Абсурдна драма

Формат: Короткометражка, монологова сцена

Місце: Під єдиним ліхтарем, на мокрій вулиці, дрібний дощ

EXT. МІСЬКА ВУЛИЦЯ – НІЧ

Мокрий асфальт блищить у світлі самотнього ліхтаря.Проглядаються сілуети будинків, що ідуть вдалину заплутаними кам'яними вулицями. Дрібний дощ.

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ стоїть під ліхтарем з опущеною головою.Він підіймає голову і обличча освітлюється ліхтарем, стає видно, що по обличчу тече вода, але не зовсім зрозуміло, чи то лише дощ. Головний герой звертається до АГЕНТА з компанії боротьби зі шкідниками, який тримає кейс і парасольку.

ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ

Ситуація трохи складна… але я спробую пояснити.

Я був закоханий у ящірку.

(Згадуючи з теплом) Мені подобались її холодні обійми та швидкий язик.

(Пауза. Дощ стікає по його обличчю і крапає з підборіддя, Але це не турбує головного героя.)

Ми, звісно, сварилися. Переважно через хвіст.

Я (трохи з соромом)хотів його торкатися… а вона боялася, що випадково його відкине.

(Сумно сміється.)

Така дурня…

(Серйозно) Одного разу після сварки я пішов у паб… і напився.

І… переспав із хрущем.

(Шкодуючи, але стримано) Мабуть, щоб насолити їй, моїй ящірці.

Але хрущ завагітніла.

І як нормальна людина — я взяв на себе відповідальність за маленьких хробачків.

(Змахує краплі дощу з руки.)

Та хрущ дізналась про мої стосунки з ящіркою.

(Розгоняючись)Вона вийшла з себе.

Називала мене зрадником.

Кричала, що ящірки — вбивці й садисти, що вони насолоджуються хрускотом панцирів.

Що всі ящірки мають померти, як божа помилка, як найгірші з істот.

Але моє кохання до ящірки нікуди не поділось.

Я відповідав: «Ми всі садисти й убивці. Ми їмо смерть на сніданок, обід і вечерю.

Люди вбивають лише тому, що головнокомандувачі, яких вони навіть не бачили, вирішують, чий пісюн більший».

Хрущ не чула.

Хрущ кричала, що я маю визначитись —

Хто буде моєю сім’єю,

А хто має назавжди зникнути.(Це слово викликає у нього стримане торнадо емоцій)

(Він трохи нахиляється до агента, ніби передаючи таємницю. Тінь від ліхтаря ковзає по мокрому асфальту.)

(З паузами по 4 секунди) Тому я тут.

Щоб розірвати цей трикутник.

Щоб замовити смерть… заради життя.

АГЕНТ

(Не проявляючи емпатії, як людина, що чує подібні історії по три рази на день)

Я розумію… ем… складність ситуації.

Але кого конкретно потрібно… знищити?

Головний герой мовчки передає йому складений листок.

Агент розгортає його.

На листку — фото ГОЛОВНОГО ГЕРОЯ і заповіт:

«Залиште тіло біля старого дуба на березі річки,

щоб і після смерті я міг виконувати свої батьківські обов’язки».